ЧОТИРИ СЕСТРИ
 
Я розповім вам про сестер чарівних.
Це Літо, Осінь та Зима й Весна.
Усі поміж собою завжди рівні,
Та кожна з них у чомусь головна.
З’являються по черзі, поіменно,
Міняють на свій смак вбрання Землі:
Барвисте, біле, золоте, зелене.
Радіють їм дорослі та малі.
Зима усе притрусить снігом білим,
Старанно вкриє ковдрою поля.
Весна все навкруги засіє вміло,
Нап’ється талих вод її земля.
А Літо – час канікул, сонця й спеки.
Плоди дозріють – Осінь жде врожай.
Дощем заплаче, бо від нас лелеки
Аж до весни летять у теплий край.
  
Ірина Шоломей

Перейти на головну сторiнку→ Таємниці Всесвіту


Дитячі малюнки

ТАЄМНИЧЕ СОНЦЕ


Як сумно буває без сонечка дощового дня. І як ти тішишся, коли воно нарешті прозирає з-за хмар, чи не так? У прадавні часи Сонце уявлялося людям всемогутньою істотою. Наші предки поклонялися йому й називали Даждь-бог, або Ярило. Правителі, прагнучи зміцнити свою владу, запевняли, що вони – нащадки світила.

Стародавні єгиптяни уявляли собі, що бог Сонця Ра щодня пливе небесною рікою на золотому човні. Вночі ж підземеллям повертається назад, борючись із лихим Мороком.

Греки вірили, що світ освічує Геліос (це ім’я в перекладі означає «Сонце»), син верховного бога Зевса. Щоранку на золотій колісниці, запряженій четвіркою коней, цей юнак вирушав через усе кришталеве склепіння небозводу на захід. Скінчивши свою денну мандрівку, Геліос пересідав у золотий човен і плив морем до місця світанку.

Давні австралійці гадали так: Сонце – це прекрасна дівчина, що по дереву вибиралася на небо, і від її вроди людям ставало тепло та світло.






прокат костюмів