Авторські казки
Абхазька народна казка
Азербайджанська народна казка
Албанська народна казка
Американська народна казка
Англійська народна казка
Арабська народна казка
Афганська народна казка
Африканська народна казка
Башкирська народна казка
Білоруська народна казка
Бірманська народна казка
Болгарська народна казка
Боснійська народна казка
Бразильська народна казка
В’єтнамська народна казка
Вірменська народна казка
Галісійська народна казка
Грецька народна казка
Датська народна казка
Ескімоська народна казка
Естонська народна казка
Ефіопська народна казка
Єврейська народна казка
Єгипетська народна казка
Інгуська народна казка
Індіанська народна казка
Індійська народна казка
Ірландська народна казка
Італійська народна казка
Казахська народна казка
Калмицька народна казка
Карельська народна казка
Киргизька народна казка
Китайська народна казка
Корейська народна казка
Кримська народна казка
Латиська народна казка
Литовська народна казка
Лужицька народна казка
Мадагаскарська народна казка
Македонська народна казка
Малагасійська народна казка
Марійська народна казка
Мексиканська народна казка
Нанайська народна казка
Ненецька народна казка
Німецька народна казка
Новозеландська народна казка
Ногайська народна казка
Норвезька народна казка
Норвезька народна казка
Персидська народна казка
Російська народна казка
Румунська народна казка
Сербська народна казка
Слов’янська народна казка
Суданська народна казка
Татарська народна казка
Тибетська народна казка
Туркменська народна казка
Угорська народна казка
Узбецька народна казка
Українська народна казка
Філіппінська народна казка
Французька народна казка
Хорватська народна казка
Черкеська народна казка
Чеська народна казка
Чеченська народна казка
Шведська народна казка
Шотландська народна казка
Японська народна казка
Ганс Христиан Андерсен
Брати Грим

 

Перейти на головну сторiнку→ Казки

ЛИСИЧКА-СЕСТРИЧКА ТА ВОВК-ПАНІБРАТ


Українська народна казка


 кось лисичка звела собі в лісі невеличку хатинку. Допоки була тепла пора, то руденька й горя не знала, а як настала зима, то в домівці зробилося холодно й темно. От і вирішила лисичка в селі вогню добути, щоб хатинку зігріти. Прибігла вона до бабусі та й каже:

– Здоровенькі були, добродійко! З неділею Вас! Будь ласка, позичте вогню.
– І тебе вітаю, лисичко-сестричко, – мовила старенька. – Сідай і зігрійся трохи.
Руденька вмостилася на лавці й почала спостерігати за господинею. А бабуся саме пиріжки з маком із печі дістала та й на стіл кладе, щоб прохололи. Від духмяного запаху лисичка не втрималася, вхопила перепічку – та з хати як дременула… Аж тільки за селом і зупинилася. Потім вона виїла з пиріжечка мак, а в середину сміттячко напхала, стулила та й подалася далі. Аж бачить: пастухи худобу женуть.
– Здорові були, хлопці! – привіталася руденька. – Чи не проміняєте мені бичка-третячка за маковий пиріжечок?
Парубки були дуже голодні, тому, не вагаючись, погодилися на лисиччину пропозицію. Як помінялися, то хитрунка хутенько погнала бичка додому… Хлопці до пиріжка – а там сміттячко…
От дісталася лисичка своєї хатинки, вирубала дерево, зробила санчата, запрягла бичка та й вирушила по дрова. Аж назустріч біжить сіроманець:
– Здрастуй, лисичко-сестричко!
– Вітаю, вовчику-братику!
– Звідки в тебе бичок і санчата? – поцікавився приятель.
– Третячка заробила, а візок зробила.
Потім вовк і проситься:
– Лисичко, підвези мене.
– Е, куди ж візьму? – мовила руденька. – Ти такий великий, що й санчата поламаєш.
– Ні, я тільки одну лапку покладу, – благає сіроманець.
– Ну, якщо так… – зглянулася лисичка.
Як від’їхали вони трохи, то вовк і каже:
– Покладу я другу лапку.
– Е, друже, ти мені санчата поламаєш!
– Не переймайся, дорогенька, все буде гаразд!
– Ну, клади.
Не багато й проїхали, коли це щось – трісь.
– Вовчику, ти санчата ламаєш! – занепокоїлася руденька.
– Та ні, лисичко, це я горішок розкусив, – мовив сіроманець.
– Ну, гляди ж!
А невдовзі вовк і просить:
– Покладу я третю лапку.
– А якщо санчата поламаєш? Чим я дровець привезу?
– Ні, не поламаю! – і вовк поклав третю лапку.
Коли це – трісь-трісь!
– Ой лишенько! – заголосила лисичка. – Краще йди собі геть.
– Ні, то я горішок розкусив.
– Дай же й мені!
– Так останній.
Їдуть собі, їдуть, вовк і каже:
– Сяду я зовсім, лисичко!
– Санчата поламаєш!
– Я помаленьку.
Щойно вовчик сів, як полози трісь-трісь-трісь – і розламалися. Лисичка як закричить:
– Чи не казала я тобі, що санчата не витримають? Що ж тепер робитиму? Як дровець привезу? Значить так, хутко йди до лісу, зрубай деревину та змайструй санчата, а не то…
– Але я не знаю, як їх зробити, – пробелькотів вовк.
– Ах, так! – розлютилася лисичка. – Як санчата ламати – то знав, а як дровець вирубати – ні?!
Іще довго руденька сварила вовка, а потім, трішки заспокоївшись, мовила:
– Рушай до лісу й накажи: «Рубайся, дерево, пряме та криве!»
Сіроманець, підібгавши хвоста, мусив виконувати лисиччине доручення. У лісі він промовив:
– Рубайся, дерево, криве та криве!
І відразу ж гілля зашуміло, захиталося й почало додолу падати. Але нарубалося таке корчувате, що й на палицю не набереш, не те що на санчата. Притягнув вовк те дерево до лисички, а вона як глянула, так і знову сварити:
– Який же ти незграбний! Ну, стережи бичка, а я сама піду нарубаю, – й рушила.
От сидить вовк, і так йому їсти закортіло! «Поласую бичком і втечу», – вирішив він. Зробивши збоку у третячка дірку, виїв усе із середини, а натомість – горобців напустив і соломою заткнув. А сам – утік…
Приходить лисичка до бичка, аж у нього збоку жмут стирчить. Вона солому схопила, а звідтіля горобці – хрррр!
– Ну, зачекай, я тобі це згадаю! – погрозливо мовила руденька.
За декілька днів лисичка дізналася, що чумаки з рибою вирушили до міста. Хитрунка лісовими стежками обігнала їх і вляглася на дорозі, вдаючи мертву. Невдовзі чумаки побачили руду:
– Візьмімо, брати, лисичку та продамо. Буде комусь гарний комір на шубу!
Поклали хитрунку до воза та поїхали далі. Зауваживши, що ніхто за нею не спостерігає, лисичка почала скидати на дорогу рибку, а потім і сама нишком злізла. Чумаки поїхали далі, а руденька зібрала лускату докупи й нумо ласувати.
Коли це біжить сіроманець:
– Вітаю, лисичко!
– Здрастуй, вовчику!
– А що це ти робиш?
– Рибку їм.
– Пригости, будь ласка.
– Піди налови.
– Та не вмію.
– Ну, як знаєш, а я тобі навіть і кісточки не дам!
– Так хоч навчи, як ловити.
«Ну, зачекай, ти мого бичка-третячка з’їв, тож зараз і віддячу», – подумала лисичка, а потім і каже:
– Піди до ополонки, встроми хвіст у воду та промовляй: «Ловися, рибко, мала та велика!» Так і матимеш лускату.
– Спасибі за науку! – подякував вовк і побіг до ополонки.
Встромивши хвоста у крижану воду, сіроманець промовляє:
– Ловися рибко, велика та велика!
А лисичка з очерету:
– Мерзни, мерзни, вовчий хвосте! Це тобі, друже, наука!
А мороз надворі такий, що аж шкварчить. Але вовк усе хвостом водить, уявляючи, скільки матиме риби, й незчувся, як примерз. Смикнув раз, удруге – ні з місця. Аж тут лисичка як закричить:
– Рятуйся! Собаки!
Вовк, злякавшись, як сіпнувся – так хвоста і відірвав.
Відтоді минуло чимало часу. Лисичка й досі живе у своїй хатинці, а сіроманець так і ходить куцохвостим, на сміх усім зайцям.
 
Чумак – торговець.