Авторські казки
Абхазька народна казка
Азербайджанська народна казка
Албанська народна казка
Американська народна казка
Англійська народна казка
Арабська народна казка
Афганська народна казка
Африканська народна казка
Башкирська народна казка
Білоруська народна казка
Бірманська народна казка
Болгарська народна казка
Боснійська народна казка
Бразильська народна казка
В’єтнамська народна казка
Вірменська народна казка
Галісійська народна казка
Грецька народна казка
Датська народна казка
Ескімоська народна казка
Естонська народна казка
Ефіопська народна казка
Єврейська народна казка
Єгипетська народна казка
Інгуська народна казка
Індіанська народна казка
Індійська народна казка
Ірландська народна казка
Італійська народна казка
Казахська народна казка
Калмицька народна казка
Карельська народна казка
Киргизька народна казка
Китайська народна казка
Корейська народна казка
Кримська народна казка
Латиська народна казка
Литовська народна казка
Лужицька народна казка
Мадагаскарська народна казка
Македонська народна казка
Малагасійська народна казка
Марійська народна казка
Мексиканська народна казка
Нанайська народна казка
Ненецька народна казка
Німецька народна казка
Новозеландська народна казка
Ногайська народна казка
Норвезька народна казка
Норвезька народна казка
Персидська народна казка
Російська народна казка
Румунська народна казка
Сербська народна казка
Слов’янська народна казка
Суданська народна казка
Татарська народна казка
Тибетська народна казка
Туркменська народна казка
Угорська народна казка
Узбецька народна казка
Українська народна казка
Філіппінська народна казка
Французька народна казка
Хорватська народна казка
Черкеська народна казка
Чеська народна казка
Чеченська народна казка
Шведська народна казка
Шотландська народна казка
Японська народна казка
Ганс Христиан Андерсен
Брати Грим

 

Перейти на головну сторiнку→ Казки

ЛИХЕ СЛОВО НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ


Болгарська народна казка


или собі в лісовій печері маленькі ведмежата з мамою. Якось неподалік того місця один чоловік рубав дрова й помітив, як із кущів вилізло клишоноге та зачепилося за колючу гілку малини. Шкода стало лісорубові бурого малюка, тому взяв на руки й відніс до печери.
Ведмедиця подякувала за доброту та запропонувала:
– Хочеш, станемо друзями?
Чоловік погодився, хоча й боявся хижачки. А згодом звик до неї, і потоваришували по-справжньому. Щоразу, як приходив до лісу, ведмедиця допомагала складати на віз дрова, а тоді домовлялися знову зустрітися біля печери, щоб посмакувати гостинці, які приготували одне одному, та по-приятельськи побесідувати.
А якось чоловік сказав ведмедиці:
– Добра з тебе товаришка, всім подобаєшся, та серцем відчуваю: маєш у вдачі щось лихе.
Лісоруб навіть не подумав, що образить ведмедицю. А бурій так боляче стало, що попросила:
– З усієї сили вдар мене сокирою по лапі, інакше з’їм!
Чоловік розгубився та почав пояснювати приятельці:
– Я не може заподіяти тобі болю!
А бура знову своє:
– Не вдариш – з’їм!
Бачить чоловік, що ведмедиця, не поступиться.
Засмучені розійшлися вони, домовившись, що, як і завжди, побачаться біля печери. Скільки не приходив лісоруб, та подруги більше не зустрічав.
Минуло багато часу, чоловік уже й забув про клишоногу. Коли це випадково побачив її в лісі.
– Здрастуй, ведмедице! – радісно помахав рукою селянин.
– Здрастуй! – впізнала приятеля подруга й люб’язно допомогла скласти на віз дрова.
Лісоруб подякував і хотів їхати, коли це бура й каже:
– Товаришу, поглянь на мою лапу. Чи знайдеш ушкоджене сокирою місце?
– Ото диво! – вигукнув чоловік. – Ніколи не сказав би, що тут була рана! А я добре пам’ятаю той день, наче все було вчора: дуже хвилювався, що можеш загинути.
– Болюча рана загоїлася, я і сама про неї забула, а те, що ти сказав, пам’ятаю і досі…
Ось так і розійшлися друзі – кожен своєю дорогою. А все могло бути інакше…