Авторські казки
Абхазька народна казка
Азербайджанська народна казка
Албанська народна казка
Американська народна казка
Англійська народна казка
Арабська народна казка
Афганська народна казка
Африканська народна казка
Башкирська народна казка
Білоруська народна казка
Бірманська народна казка
Болгарська народна казка
Боснійська народна казка
Бразильська народна казка
В’єтнамська народна казка
Вірменська народна казка
Галісійська народна казка
Грецька народна казка
Датська народна казка
Ескімоська народна казка
Естонська народна казка
Ефіопська народна казка
Єврейська народна казка
Єгипетська народна казка
Інгуська народна казка
Індіанська народна казка
Індійська народна казка
Ірландська народна казка
Італійська народна казка
Казахська народна казка
Калмицька народна казка
Карельська народна казка
Киргизька народна казка
Китайська народна казка
Корейська народна казка
Кримська народна казка
Латиська народна казка
Литовська народна казка
Лужицька народна казка
Мадагаскарська народна казка
Македонська народна казка
Малагасійська народна казка
Марійська народна казка
Мексиканська народна казка
Нанайська народна казка
Ненецька народна казка
Німецька народна казка
Новозеландська народна казка
Ногайська народна казка
Норвезька народна казка
Норвезька народна казка
Персидська народна казка
Російська народна казка
Румунська народна казка
Сербська народна казка
Слов’янська народна казка
Суданська народна казка
Татарська народна казка
Тибетська народна казка
Туркменська народна казка
Угорська народна казка
Узбецька народна казка
Українська народна казка
Філіппінська народна казка
Французька народна казка
Хорватська народна казка
Черкеська народна казка
Чеська народна казка
Чеченська народна казка
Шведська народна казка
Шотландська народна казка
Японська народна казка
Ганс Христиан Андерсен
Брати Грим

 

Перейти на головну сторiнку→ Казки

АЛІМАНГО


Філіппінська народна казка


а березі філіппінських рік часто можна побачити аліманго – бурих крабів. Ці великі раки неймовірно смачні та поживні. Але колись клішнявих не їли, бо вірили, що аліманго – не справжній краб, а зачарована зла дівчина.
Жив колись чоловік, який мав доньку, на ім’я Марія. Аби дівчинка була доглянута й нагодована, батько вирішив одружитися вдруге. Друга дружина також мала доньку, на ім’я Хосепа. І хоча дівчатка були однакового віку, проте за вдачею зовсім різні. Марія – добра, привітна та роботяща, а Хосепа – зла, гонориста та ледача. Мачуха знала про вади своєї доньки, проте завжди захищала та хвалила її, а пасербицю примушувала працювати з ранку до ночі.
Якось жінка дала Марії величезний кошик брудної білизни й наказала випрати. Дівчина слухняно вирушила до річки. Ставши навколішки, вона перебрала одяг і заходилася прати. Так минуло чимало часу. Бідолашна, дуже втомившись, вирішила перепочити й пообідати. Дівчина дістала маленький шматочок черствого хліба, який їй загорнула в дорогу мачуха, та раптом побачила, що поряд стоїть бабуся.
– Чи не даси щось поїсти, красуне? – запитала старенька. – Я вже давно не мала ані крихти в роті.
– На жаль, не можу пригостити Вас нічим кращим за цю скоринку. Але візьміть хоч її, – і простягнула бабусі шматок черствого хліба.
– А сама що їстимеш? – поцікавилася старенька.
– Та я не голодна, – усміхнувшись, відповіла Марія.
Бабуся присіла на пеньок і, ласуючи хлібцем, гомоніла з красунею про всілякі справи. А потім мовила:
– Хочу, донечко, віддячити тобі за доброту! – й подала дівчинці вузлик.
Марія взяла подарунок. Розв’язавши хустинку, вона побачила неймовірно гарну сукню. Дівчина підвела голову, щоб подякувати старенькій, але тої вже і слід простиг. Забувши про все на світі, Марія почала приміряти сукню. Диво! Розкішне вбрання так добре пасувало дівчині, немов для неї й було зшите. Зрадівши, красуня вирішила піти додому в обновці. Аж раптом пригадала, що потрібно допрати білизну. Коли ж поглянула у кошик, здивувалася: всі речі випрані, висушені та складені.
Мачуха ще здалеку побачила, що на Марії пречудова сукня. Дівчина й так була гарненькою, але в цьому вбранні здавалася справжнісінькою принцесою. А оскільки Хосепа красою не вирізнялася, то жінку це дуже розлютило. Із криком вона накинулася на пасербицю:
– Чому, ледащице, так рано повернулася? Ти ж повинна була цілу гору білизни випрати!
– Не сваріться, матусю, я все зробила, – всміхнувшись, мовила Марія. – Всі речі чисті.
Мачуха зазирнула до кошика й побачила складену білизну. Це розлютило ще більше, і вона знову закричала:
– А що за сукня на тобі? Де її взяла? Напевне, вкрала?
– Що Ви таке кажете, матусю? – схлипнула дівчина. – Її дала мені одна бабуся.
– Та невже? Якась добра старенька жіночка вирішила подарувати тобі таку дорогу сукню? – не повірила мачуха. – Краще кажи правду, негіднице, інакше…
– Це дійсно так! Коли прала білизну, то несподівано побачила бабусю, – крізь сльози почала розповідати Марія. – Вона була дуже голодна, і я віддала свій шматок хліба. І тоді бабуся подарувала вузлик, а в ньому – сукня.
Мачуха перестала сварити дівчину. Вона й раніше чула про річкову фею, яку люди зустрічають біля водойми, і зрозуміла, що саме ця чарівниця подарувала Марії гарне вбрання. І тоді мачуха дещо вигадала…
Відтепер замість Марії на річку почала ходити Хосепа. Щодня вона зручно вмощувалася на березі, діставала з кошика м’який рисовий коржик і чекала на бабусю.
І ось одного разу ледащиця побачила, що до неї наближається неймовірно гарна панна в розкішному вбранні. Коли жінка була вже майже поряд, із її пишної зачіски впав гребінь. Панна, схиливши голову, почала шукати на піску загублену прикрасу.
– Будь ласка, допоможи знайти гребінь, – привітно усміхаючись, попросила вона Хосепу.
– Хіба я служниця? Невже гадаєш, що задля тебе повзатиму по піску? Сама шукай! – грубо відповіла ледащиця.
– Ти не схожа на Марію, – спокійно зауважила панна.
Хосепа оторопіла. Почувши ім’я названої сестри, вона зрозуміла, що фея змінила зовнішність.
– За свою злу вдачу будеш покарана, – суворо мовила чарівниця. – І те, що з тобою станеться, нехай слугує уроком усім, хто має черстве та невдячне серце!
І фея немов розчинилася в повітрі. Тієї ж миті зникла й Хосепа. Там, де щойно стояла нахабна дівчина, з’явилася маленька багатонога істота бурого кольору, яка швиденько підповзла до берега та скочила у водойму. Це й був перший аліманго – річковий краб.



І слід простиг – безслідно зникнути.
Оторопіти – украй розгубитися, збентежитися від несподіванки.