Авторські казки
Абхазька народна казка
Азербайджанська народна казка
Албанська народна казка
Американська народна казка
Англійська народна казка
Арабська народна казка
Афганська народна казка
Африканська народна казка
Башкирська народна казка
Білоруська народна казка
Бірманська народна казка
Болгарська народна казка
Боснійська народна казка
Бразильська народна казка
В’єтнамська народна казка
Вірменська народна казка
Галісійська народна казка
Грецька народна казка
Датська народна казка
Ескімоська народна казка
Естонська народна казка
Ефіопська народна казка
Єврейська народна казка
Єгипетська народна казка
Інгуська народна казка
Індіанська народна казка
Індійська народна казка
Ірландська народна казка
Італійська народна казка
Казахська народна казка
Калмицька народна казка
Карельська народна казка
Киргизька народна казка
Китайська народна казка
Корейська народна казка
Кримська народна казка
Латиська народна казка
Литовська народна казка
Лужицька народна казка
Мадагаскарська народна казка
Македонська народна казка
Малагасійська народна казка
Марійська народна казка
Мексиканська народна казка
Нанайська народна казка
Ненецька народна казка
Німецька народна казка
Новозеландська народна казка
Ногайська народна казка
Норвезька народна казка
Норвезька народна казка
Персидська народна казка
Російська народна казка
Румунська народна казка
Сербська народна казка
Слов’янська народна казка
Суданська народна казка
Татарська народна казка
Тибетська народна казка
Туркменська народна казка
Угорська народна казка
Узбецька народна казка
Українська народна казка
Філіппінська народна казка
Французька народна казка
Хорватська народна казка
Черкеська народна казка
Чеська народна казка
Чеченська народна казка
Шведська народна казка
Шотландська народна казка
Японська народна казка
Ганс Христиан Андерсен
Брати Грим

 

Перейти на головну сторiнку→ Казки

ЯК СОЛДАТ ЧУДОВИСЬКО ПОГОЛИВ


Хорватська народна казка


дин сміливий солдат служив у війську аж дванадцять років. А як повертався додому, проходив повз панське подвір’я. Почувши з маєтку гучну музику та веселі пісні, парубок вирішив завітати в гості. «Мабуть, щось святкують, – подумав хлопець. – Ох, як би було добре чимось смачненьким поласувати! Уже кілька днів і крихти в роті не мав».
Господарі з радістю прийняли мандрівника та запросили до столу. Наївся подорожній, напився, а тоді й просить паничів:
– Люди добрі, дозвольте переночувати. Не хочу вирушати в дорогу вночі.
– Будь ласка! – посміхнувся господар. – Якщо маєш силу й хоробрість, залишайся.
– Не зрозумів, – пильно подивився на чоловіка солдат.
– Річ у тім, – пояснив багач, – що майже щоночі сюди приходить потворне чудовисько й щоразу когось забирає з собою. Якщо не боїшся зустрітися зі страховиськом, можеш сміливо залишатися на ночівлю. Харчів маєш багато, та й постіль тепла є на другому поверсі, але чи зустрінемося вранці – невідомо.
– Не хвилюйтеся, – запевнив мандрівник. – Нехай хоч сто потвор приходить, думаю, впораюся з лиходіями.
Господарі поспіхом попрощалися з гостем і роз’їхалися хто куди. Солдат умостився на ліжку й щойно задрімав, як до маєтку залетіло страховисько й загукало:
– Ти хто, сміливцю? Негайно збирайся в дорогу, полетимо до мене в гості!
– Зачекай, – спокійно відповів мандрівник, – трішки відпочину, а потім вирушимо.
– Що? – заревла страшним голосом потвора. – Як смієш сперечатися зі мною?! Хто дозволив тобі залишитися в садибі на ночівлю? Негайно збирайся до моєї темниці!
– Вибач, – розвів руками чоловік, – але нікуди не піду. Соромно з таким товаришем людям на очі показатися. Поглянь, яке ти кудлате й негарне створіння! Мене ж друзі засміють! Спершу треба поголитися й розчесатися, а вже потім вирушати в дорогу.
– А як це робиться? – здивовано закліпало очима страховисько.
– Зараз покажу! – відповів солдат, дістаючи з карману залізний гребінець, а з-під лавки – довжелезну палицю. Підійшов сміливець до чудовиська, й нумо його розчісувати та дрючком пилюку з бороди витрушувати.
– Годі, годі! – почало кректати та верещати страховисько!
– Хочеш бути красенем – терпи! – наказав солдат і ще дужче взявся за кудлатого.
– Відпусти! – викручуючись, заволала потвора. – Віддаю тобі маєток, і землю, що біля нього, й навіть розповім найбільшу таємницю!
Мандрівник зацікавився й вирішив перепочити хвилинку.
– Ну, що за секрет? – подивився пильно на чудовисько.
– Опівночі до світлиці приповзе величезна змія. Удень вона сидить у льосі, обвившись навколо бочок із золотом. Якщо поцілуєш плазунку, вона перетвориться на вродливу дівчину.
Щойно потвора це промовила, у світлиці почулося сердите шипіння. Солдат, не розгубившись, миттю підбіг до змії й легенько поцілував. І страшна плазунка відразу стала неймовірно гарною дівчиною.
– Дякую, парубче, – обійняла хлопця красуня, – що допоміг позбутися злих чар старого лісовика.
– Живіть щасливо, – мовило страховисько. – Віддаю тобі, солдате, маєток і дівчину, проте з однією умовою: не виходьте за межі двору, бо потім навіки станете моїми полоненими.
– Не дочекаєшся, – засміявся сміливець, і чудовисько зникло.
Красуня й солдат одружилися й стали жити в мирі та злагоді. Як минуло кілька років, чоловік забув про застереження чудовиська й одного разу вирішив із дружиною прогулятися містом.
Проте щойно подружжя виїхало за ворота, назустріч примчало чудовисько.
– Забув про умову, негайно збирайся до моєї темниці! – зареготала потвора.
Бачить солдат: непереливки.
– Гаразд, – каже, – зачекай лише хвилинку, забіжу до маєтку та візьму в дорогу пляшку води.
Примчав до будинку, миттю віднайшов дрючок і гребінець і повернувся до потвори.
– Треба причесатися та поголитися спершу! – сказав чоловік і простягнув руки до кудлатої голови чудовиська.
– Е, ні, – заволало кошлате, – пам’ятаю, як минулого разу ледве лисим не зробив! Більше ніколи не дозволю мене чепурити! – і з переляку пустилося навтьоки, аж п’яти замиготіли. Озирнувся солдат, а знайомого й сліду не видно.
Відтоді страховисько більше не поверталося до подружжя. Живуть вони в розкішній садибі й до нині.

!Аж п’яти замиготіли – бігти дуже швидко.