Авторські казки
Абхазька народна казка
Азербайджанська народна казка
Албанська народна казка
Американська народна казка
Англійська народна казка
Арабська народна казка
Афганська народна казка
Африканська народна казка
Башкирська народна казка
Білоруська народна казка
Бірманська народна казка
Болгарська народна казка
Боснійська народна казка
Бразильська народна казка
В’єтнамська народна казка
Вірменська народна казка
Галісійська народна казка
Грецька народна казка
Датська народна казка
Ескімоська народна казка
Естонська народна казка
Ефіопська народна казка
Єврейська народна казка
Єгипетська народна казка
Інгуська народна казка
Індіанська народна казка
Індійська народна казка
Ірландська народна казка
Італійська народна казка
Казахська народна казка
Калмицька народна казка
Карельська народна казка
Киргизька народна казка
Китайська народна казка
Корейська народна казка
Кримська народна казка
Латиська народна казка
Литовська народна казка
Лужицька народна казка
Мадагаскарська народна казка
Македонська народна казка
Малагасійська народна казка
Марійська народна казка
Мексиканська народна казка
Нанайська народна казка
Ненецька народна казка
Німецька народна казка
Новозеландська народна казка
Ногайська народна казка
Норвезька народна казка
Норвезька народна казка
Персидська народна казка
Російська народна казка
Румунська народна казка
Сербська народна казка
Слов’янська народна казка
Суданська народна казка
Татарська народна казка
Тибетська народна казка
Туркменська народна казка
Угорська народна казка
Узбецька народна казка
Українська народна казка
Філіппінська народна казка
Французька народна казка
Хорватська народна казка
Черкеська народна казка
Чеська народна казка
Чеченська народна казка
Шведська народна казка
Шотландська народна казка
Японська народна казка
Ганс Христиан Андерсен
Брати Грим

 

Перейти на головну сторiнку→ Казки

ТРИ БРАТИ


Ногайська народна казка


олись давно жили чоловік із дружиною. І мали вони трьох синів-близнюків: Уруса, Тахира й Газія. Хлопці були дуже вродливими й такі схожі, що ніхто не міг їх розрізнити.
Якось Урус пішов до лісу й зустрів там красуню Лію. Вони відразу покохали одне одного й вирішили одружитися.
Незабаром Газій подався до лісу. Побачивши його, дівчина подумала, що то її наречений. І цей хлопець також покохав незнайомку й почав просити вийти за нього заміж.
«Як же так? – здивувалася Лія. – Я вже дала обіцянку». Проте вона не заперечила юнакові та знову погодилася.
Наступного дня Тахир пішов до лісу та зустрів Лію. Парубка теж не оминуло почуття любові до дівчини. А красуня все вважала, що це її наречений.
– Пообіцяй стати моєю дружиною! – наполягав хлопець.
«От дивак! – думає Лія. – Вже двічі давала згоду вийти за нього».
І цього разу чорноока приховала свої сумніви та знову погодилася.
Троє братів повідомили матері та батькові, що знайшли собі наречених. «Вона неперевершена! Іншої такої немає!» – переконував кожен.
Нарешті настав день весілля, і брати вирушили по наречену. Дівчина здалеку помітила юнаків і вирішила, що її коханий іде з двома бояринами. Коли ж гості ввійшли до хати, красуня розгубилася: хлопці були неймовірно схожі.
«Хто з них мій наречений?» – розгубилася Лія.
А кожен із братів запевняв, що дівчина саме йому давала згоду.
Тоді красуня запропонувала:
– Я вийду заміж за того, хто принесе найдивовижнішу річ на світі.
Незабаром брати вирушили на пошуки. Хоча й різними дорогами вони прямували, але опинилися на одному базарі. Тахир побачив у старого купця дзеркало.
– Скільки коштує? – поцікавився юнак.
– Сто золотих. Та не дивуйся, що так дорого, адже люстерко чарівне – показує все, що забажаєш, – запевнив торговець.
– Саме те, що потрібно! Дивовижнішої речі не знайдеш! – зрадів парубок і придбав дзеркало.
Газій примітив на базарі надзвичайної краси килим. Але вартість була надто високою.
– Чим же він такий цінний? – запитав хлопець.
– Це не простий килим. Не встигнеш і оком змигнути, як віднесе тебе будь-куди.
– Такого дива ніхто не бачив… – розмірковував уголос юнак. – Беру!
Урус зустрів на базарі дідуся, який пропонував за сто монет яблуко.
– Невже воно із золота? То чому ж продаєте? – здивувався, всміхаючись, хлопець.
– Помиляєшся, юначе, – відповів старий. – Яблуко здатне вилікувати будь-яку недугу!
Зрадів парубок і придбав фрукт.
Зустрілися брати біля воріт базару й почали один перед одним подарунками вихвалятися. Забажали хлопці подивитися, що робить Лія. Зазирнувши у чарівне люстерко, парубки побачили, що дівчина дуже хвора. Не зволікаючи, брати сіли на килим і злетіли високо в небо. Не встигли хлопці роздивитися краєвиди, як опинилися біля оселі красуні. Урус дав бідолашній скуштувати дивовижного яблука – й дівчина одужала.
Брати знову засперечалися, хто гідний одружитися з красунею. Довелося звертатися по допомогу до мудреця, який розсудив юнаків так:
– І дзеркало ціле, і килим зостався, а от яблука вже немає. Отже дівчина повинна обрати Уруса.
Невдовзі відсвяткували пишне весілля й молодята зажили в мирі та злагоді.
 
Боярин – товариш нареченого, який бере участь у весільному обряді.
Не встигнеш і оком змигнути – дуже швидко.