Авторські казки
Абхазька народна казка
Азербайджанська народна казка
Албанська народна казка
Американська народна казка
Англійська народна казка
Арабська народна казка
Афганська народна казка
Африканська народна казка
Башкирська народна казка
Білоруська народна казка
Бірманська народна казка
Болгарська народна казка
Боснійська народна казка
Бразильська народна казка
В’єтнамська народна казка
Вірменська народна казка
Галісійська народна казка
Грецька народна казка
Датська народна казка
Ескімоська народна казка
Естонська народна казка
Ефіопська народна казка
Єврейська народна казка
Єгипетська народна казка
Інгуська народна казка
Індіанська народна казка
Індійська народна казка
Ірландська народна казка
Італійська народна казка
Казахська народна казка
Калмицька народна казка
Карельська народна казка
Киргизька народна казка
Китайська народна казка
Корейська народна казка
Кримська народна казка
Латиська народна казка
Литовська народна казка
Лужицька народна казка
Мадагаскарська народна казка
Македонська народна казка
Малагасійська народна казка
Марійська народна казка
Мексиканська народна казка
Нанайська народна казка
Ненецька народна казка
Німецька народна казка
Новозеландська народна казка
Ногайська народна казка
Норвезька народна казка
Норвезька народна казка
Персидська народна казка
Російська народна казка
Румунська народна казка
Сербська народна казка
Слов’янська народна казка
Суданська народна казка
Татарська народна казка
Тибетська народна казка
Туркменська народна казка
Угорська народна казка
Узбецька народна казка
Українська народна казка
Філіппінська народна казка
Французька народна казка
Хорватська народна казка
Черкеська народна казка
Чеська народна казка
Чеченська народна казка
Шведська народна казка
Шотландська народна казка
Японська народна казка
Ганс Христиан Андерсен
Брати Грим

 

Перейти на головну сторiнку→ Казки

Дванадцять братів


Карельська народна казка


а околиці села Шокша стояли дванадцять деревяних розмальованих будинків: шість праворуч і шість ліворуч. Мешкали в них брати зі своїми сімями.

Зібрались якось вони їхати до міста Сортавала по покупки: хто по сіль, хто по мило, хто по чоботи, хто по тканину дружині на сукню…
Запрягли брати кожен свою кобилу, посідали на вози й вирушили. Довго їхали, аж застала їх дорогою темна ніч. Вирішили хлопці попроситися на ночівлю до чоловіка, який мав велику садибу край дороги. Пустив їх господар до свого двору за невелику плату. Розпрягають брати коней, а один парубок каже:
– Повернімо вози передом у бік Сортавали, щоб завтра знати куди їхати.
– Добре вигадав! – мовив інший брат, – тоді точно з дороги не зіб’ємося.
Так і зробили. Та після вечері позаходили всі до будинку.
Чув ту розмову господар і думає: невже хлопці дійсно дорогу визначають за напрямком возів? І вирішив пожартувати. Узяв та поперевертав їх навпаки, не зі зла, а з цікавості.
Прокинувшись уранці, брати запрягають коней і нахвалюють себе:
– Молодці ми, що вози вчора повернули.
– Одна голова добре, а з дванадцятьма краще до Сортавали їхати! – проказав найменший.
Рушили веселі брати в дорогу, а господар подивився їм у слід і тільки плечима знизав.
Женуть парубки коней, поспішають до Сортавали.
– Погляньте, хлопці, на той рів, над яким берези ростуть. Схоже місце ми вчора бачили, – каже той, що першим їхав.
– Багато на землі подібного! – сміючись, говорить другий.
– Нічого дивного! У нашому краї ровів чималенько, а берізок іще більше, й усі схожі, – мовив третій.
Їдуть брати далі, раптом четвертий каже:
– Це село схоже на те, що ми вчора проїжджали!
– Але воно було ліворуч, а це праворуч, – зауважив п’ятий.
– Досить розмов! Швидше рухаймося вперед, бо знову ніч дорогою застане! – говорить сьомий брат.
Далі подорожували мовчки, лише коней поганяли. Коли вїхали в наступне селище, восьмий брат каже:
– Не знав би напевно, що в Сортавалу їдемо, подумав би, що це наше село.
– І церква зі срібними банями дуже на Шокшівську схожа! – вигукнув девятий.
– Погляньте: дванадцять будинків стоять, точнісінько, як наші, – мовив десятий брат.
Раптом вибіг рудий собачка, хвостиком махає, до одинадцятого брата лащиться.
– Не знаю чиє село, але песик мій, – здивовано проказав хлопець.
– Якщо собака тебе впізнав, то ми вдома! – вирішив дванадцятий брат і повернув до свого двору.
– Краще в рідному селі сидіти, ніж ось так подорожувати, – сказав п’ятий брат.
Так і не поїхали парубки до Сортавали.
Минув час, зібралися всі дванадцятеро братів до іншого кінця села сіно косити. Цілий день працювали, стомилися, а трави соковитої ще багато на стеблі лишилося. Вирішили парубки додому не повертатися, в полі переночувати.
– Як же ми лягатимемо? – запитує один.
– Рядком: від меншого до старшого, – відповів інший.
Умостилися всі хлопці на траві, а дванадцятий брат каже:
– Я останній лежу, змерзну вночі!
– Мені скраю теж холодно! – мовив найстарший.
– То укладайтеся між нами, посередині тепліше, – запропонував сьомий брат.
Так і зробили. Тоді другий та одинадцятий зарепетували:
– А зараз ми скраю!
 Так вони мінялися місцями, доки перший і дванадцятий знову опинилися крайніми.
– Чому так виходить, що постійно комусь мерзнути доводиться? – дивувалися брати.
Тим часом проїжджав повз них сусід. Побачивши метушню, чоловік зупинився й питає:
– Що у вас, хлопці, трапилося?
– Як не лягаємо, а двоє все одно скраю опиняються. Допоможи нам, сусіде! – просять парубки.
Подумав чоловік, узяв велику палицю, встромив її в землю й каже:
– Лягайте по колу ногами до кілка, й не буде у вас крайніх.
Так хлопці і зробили, подякувавши сусіду. Чоловік собі рушив додому, а брати позасинали. Зручно всім, ніхто не мерзне.
Зранку їде сусід на свій сінокіс, чує: знову сварка між братами.
– Моя нога! – кричить п’ятий.
– Ні, моя! У тебе ступня менша! – заперечує четвертий.
– Віддайте ногу! Найменший розмір у мене! – репетує наймолодший.
– Чому не миритеся? – запитує, наблизившись, чоловік.
– Уночі ноги переплуталися, не розуміємо де чиї – підвестися не можемо, а вже косити час, – пояснюють брати.
Усміхнувся чоловік, а потім підійшов до них, кого полоскоче за п’яту, той і підскакує швиденько. Так повставали хлопці всі до єдиного.
– Розумний ти чоловік, – звернулися парубки до сусіда. – Дякуємо за допомогу!
Взялися брати до роботи, але ночувати на сінокосі більше не залишалися, бо сусід не завжди тією дорогою їздить, а хлопці самі собі ради не дадуть.
 
На околиціна краю поселення.
Рів довга глибока канава.
Баня опуклий дах, що маєформу півкулі.
 
? За якими ознаками хлопці могли здогадатися, що вони повертаються до свого ж села?