Авторські казки
Абхазька народна казка
Азербайджанська народна казка
Албанська народна казка
Американська народна казка
Англійська народна казка
Арабська народна казка
Афганська народна казка
Африканська народна казка
Башкирська народна казка
Білоруська народна казка
Бірманська народна казка
Болгарська народна казка
Боснійська народна казка
Бразильська народна казка
В’єтнамська народна казка
Вірменська народна казка
Галісійська народна казка
Грецька народна казка
Датська народна казка
Ескімоська народна казка
Естонська народна казка
Ефіопська народна казка
Єврейська народна казка
Єгипетська народна казка
Інгуська народна казка
Індіанська народна казка
Індійська народна казка
Ірландська народна казка
Італійська народна казка
Казахська народна казка
Калмицька народна казка
Карельська народна казка
Киргизька народна казка
Китайська народна казка
Корейська народна казка
Кримська народна казка
Латиська народна казка
Литовська народна казка
Лужицька народна казка
Мадагаскарська народна казка
Македонська народна казка
Малагасійська народна казка
Марійська народна казка
Мексиканська народна казка
Нанайська народна казка
Ненецька народна казка
Німецька народна казка
Новозеландська народна казка
Ногайська народна казка
Норвезька народна казка
Норвезька народна казка
Персидська народна казка
Російська народна казка
Румунська народна казка
Сербська народна казка
Слов’янська народна казка
Суданська народна казка
Татарська народна казка
Тибетська народна казка
Туркменська народна казка
Угорська народна казка
Узбецька народна казка
Українська народна казка
Філіппінська народна казка
Французька народна казка
Хорватська народна казка
Черкеська народна казка
Чеська народна казка
Чеченська народна казка
Шведська народна казка
Шотландська народна казка
Японська народна казка
Ганс Христиан Андерсен
Брати Грим

 

Перейти на головну сторiнку→ Казки

Хоробрий солдат


Брати Грим


кщо солдат нічого не боїться, то й сумувати йому нічого. Ось один чоловік відбув термін військової служби та вийшов у відставку. Оскільки ніякому ремеслу не навчався й заробити собі нічого не міг, то став мандрувати по світу та милостиню в добрих людей просити. На плечах мав солдат старенький плащ, та ще залишилася в нього пара стоптаних чобіт із буйволячої шкіри.

Одного разу зайшов служивий до лісу й незчувся, як заблукав. Аж бачить – сидить на пеньку якийсь чоловік, схожий на мисливця. Привітався з ним солдат, сів поруч і каже:
– Бачу, чоботи в тебе гарні, ще й до блиску начищені. Довелося б, як моїм, походити по світу, то вже вони не витримали б. Так поговорили один з одним про те, про се. За деякий час зібрався служивий вирушати далі й запитує в незнайомця:
– А куди ось ця дорога веде?
– Не знаю, сам заблукав, – відповів чоловік.
– То шукаймо разом, як вийти з цього лісу, – запропонував солдат.
Мисливець погодився, й попрямували вони далі вдвох. Коли вже стало в лісі темніти, натрапили перехожі на кам’яний будинок, підійшли та постукали у двері. Назустріч вийшла бабуся.
– Пустіть переночувати, – попросив солдат.
– Не можна тут, – мовила старенька. – Це хата розбійників, і буде краще, коли ви підете собі геть. Якщо вони вас тут застануть, то начувайтеся!
– Та вже гірше не буде. Ми так зголодніли! Чи тут пропадати, чи в лісі – все одно.
Зайшли чоловіки до господи, бабуся їх пожаліла та каже:
– На піч залізайте, я вас накрию ковдрою, може, не побачать.
Тільки-но встигли гості заховатися, раптом ввалилися дванадцятеро розбійників. Одразу ж до столу посідали та почали кричати, щоб бабця їжу несла. Старенька швидко подала макітру з печенею, і ті стали жадібно поїдати страву.
– Не можу більше голод терпіти, сяду і я з ними, – сказав солдат.
– Ти нас викриєш, – злякано прошепотів мисливець.
– Не бійся, виплутаємося.
Тут-таки почули їхню розмову розбійники, покидали ложки та вивели обох з-за печі.
– Що вам тут треба? Як насмілилися за нами слідкувати? – почали верещати до непрошених гостей. – Ось ми вам покажемо!
– Тихіше! Заспокойтеся! – озвався солдат. – Спочатку нагодуйте, а тоді й робіть, що схочете.
Розбійники отетеріли від такої несподіваної відповіді. А отаман і каже:
– Бачу, ти не з боягузів. Гаразд, коли такі справи, то бери їж, а пізніше вирішимо, як далі діяти.
Сіли обидва гості до столу й почали печеню наминати. А солдат налив собі вина, підморгнув до мисливця, підняв чарку та й каже розбійникам:
– Бажаю вам здоровя! Роти повідкривайте, руки догори! – і випив одним духом.
Тільки-но вимовив дивне заклинання, всі грабіжники наче скам’яніли на місці. А чоловіки, наївшись досхочу, подалися з лісу геть. Як прийшли до міста, служивий одразу розповів товаришам про пригоду в лісі та попросив їхньої допомоги, щоб розбійників упіймати. За деякий час зібрався чималий загін. Усі разом вирушили до кам’яної хати. Товариші оточили будівлю, а солдат зайшов усередину, вина собі налив, підняв чарку і крикнув:
– Здоровя вам бажаю!
Раптом грабіжники заворушилися. Тут їх одразу схопили, зв’язали та кинули на вози. За деякий час попрямували всією громадою до міста.
Щойно наблизилися, а городяни їх уже зустрічають, вітаючи зеленими гілками.
– Що це означає? – здивувався солдат.
– Хіба не знаєш, – каже мисливець, – короля довго не було, а тепер повертається. От люди й радіють.
– Але де ж сам правитель? – іще дужче дивується служивий.
– Я і є король, – радісно виголосив мисливець.
Він розстібнув плащ, і з-під нього стало видно дороге вбрання. Злякався солдат, упав на коліна та став просити пробачення у правителя, що через незнання звертався до нього як до рівні. Та король подав служивому руку та приязно усміхнувся.
– Ти дуже хоробрий солдат, урятував мені життя, – сказав правитель, – тому більше ні в чому не матимеш нестатків.
Відтоді солдат став служити в королівському палаці: щодня досхочу ласував смачною печенею та пив за здоров’я правителя. Щоправда, вже без своїх витівок.
! Іти у відставку – звільнятися від служби.
! Макітра – велика глиняна посудина.
! Отаман – ватажок, керівник.