КАЗКОВИЙ ВЕЧІР
Що люблять всі читати вечорами?
«Казковий вечір» – знають діти й мами.
Цікава ця газета й кольорова.
Люблю її я дуже, вона кльова!
 Владислава Кобко,
с. Тараща Київської обл.

 

Перейти на головну сторiнку→ Розважайка


Розважайка - архів

* * *

– Петрику, не тягни кота за хвіст!
– А я і не тягну. Я тільки тримаю його хвіст, а він сам тягне.

* * *

– Підемо грати у футбол!
– Не можу. Я повинен допомогти батькові готувати мої уроки.

* * *

– Коли ти сподіваєшся виправити свої двійки?
– Напевне, не скоро. Наша вчителька ніколи не залишає журнал в класі. 
 

ЗАЙНЯТІ

Телефонний дзвінок у квартирі. Слухавку піднімає маленький Владик.
– Поклич, будь ласка, тата, – просить чоловічий голос.
– Не можу, дядечку, він зайнятий, – відповідає хлопчик.
– Ну, тоді хай мама візьме слухавку, – каже незнайомець.
– І вона теж не має часу.
– Владику, а чи є вдома ще хтось із дорослих?
– Так, дядечку. Бабуся.
– Ну, тоді поклич її!
– Не можу. Вона теж зайнята! – не вгаває хлопчик.
– А що ж вони всі роблять? – дивується чоловік.
– Мене шукають! 

  ПРО СЕБЕ

Вчителька української літератури робить зауваження:
– Дмитрику, ти всім заважаєш! Читай про себе!
– Маріє Павлівно, але ж тут про мене ні слова не написано!
 
ЯК СПРАВИ
  Батько запитує сина:
– Микитко, ану розповідай, як у тебе справи у школі?
– Я з батьком двієчника та розбишаки не розмовляю!


***
Розмовляють між собою два хлопчики.
– Ти бачив сон про мавпочок і бегемотів? – запитує Миколка.
– Ні, – каже Сашко.
– Подивися, – радить товариш. – Дуже цікавий сон!

***
Тато купив чотирирічній донечці диск із казкою «Красуня й чудовисько». Повернувшись із роботи, він попросив розповісти, про що мультик.
– Ну-у, – розказує дівчинка, – там чудовисько говорить: «У-у-у-у-у!», а красуня кричить: «А-а-а-а-а...»
– Ні, дитинко, – перериває розповідь батько, – розкажи все детально, від самого початку!
Донечка важко зітхає:
– Уолт Дісней представляє...


***
Дмитрик говорить молодшому братику:
– От як можна зрозуміти батьків? Спочатку вони вчать нас ходити й говорити, а потім змушують сидіти та мовчати!


Юлія Коломієць, 10 років, с. Кримки Кіровоградської області
Ярослава Католік, 10 років, с. Просяна Дніпропетровської області

* * *

Знайшла Муха-Цокотуха одну копійку. Котить її по дорозі і примовляє:
– Дріб’язок, але приємно!

* * *

Пішли дядько Петро та Іванко на рибалку. Ловлять рибу, ловлять. У дядька Петра відро вже повне, а в Іванка – ні рибини! Говорить хлопець:
– Дайте мені новий поплавок.
– Навіщо?
– Бо цей якийсь бракований, він постійно тоне!


Владислав Яценко, с. Джугастрове Одеської обл.

Листоноша перед тим, як відчинити хвіртку, раптом бачить табличку «Обережно! Злий папуга!». Трохи засумнівавшись, він усе-таки робить висновок, що папуга не може бути небезпечним і заходить у двір.
Побачивши листоношу, папуга починає кричати за своєї жердинки: 
- Рекс, фас!

Двоє школярів розмовляють. Один каже: 
- Уже не знаю, чи вірити нашому вчителеві математики… Учора він казав, що 6 + 4 = 10, а сьогодні, що 7 + 3 - також 10. 

- Вовочко! Чому знову спізнився на урок? Ти ж нещодавно ж казав, що на тебе будильник діє, наче постріл 
- Так, Маріє Іванівно, щойно він задзвенить, я лежу, як убитий…

Вероніка Михненко, 12 років, с. Степанівка Полтавської області
***
Хлопчик вихваляється перед товаришем:
– Володю, вчора ми з татом їздили рибалити на озеро. Нам дуже пощастило, зловили маленьку акулу...
– Але в цьому озері немає таких хижаків! – здивувався товариш.
– От я і кажу, що нам дуже пощастило.

***
Петрик, гуляючи, побачив на дорозі аж чотири підкови. Прибіг до свого друга та радісно каже:
– Василько, уявляєш, я знайшов підкови! Ти знаєш, що це означає?
– Звичайно, – впевнено відповів товариш. – Десь бігає непідкований кінь.



Валерія Волинець, 9 років, м. Лютичів

* * *

Йде хлопчик по сходах і тримає миску. Мама каже:
– Синку, дивись не впади!
– Не бійся, мамо, я за миску тримаюся.

* * *

Вчителька задає дітям завдання:
– Дітки, намалюйте козу, що пасеться на траві.
Наприкінці уроку приносить Юрко чистий листок вчительці.
– Юрко, а де ж трава?
– Коза з’їла.
– А де ж коза?
– Трави нема – коза пішла. 

***
П’ятирічний Миколка спостерігав, як сусід лаявся, що автомобіль не може рушити з місця, бо закінчився бензин. Раптом хлопчик помітив, як кицька неквапно підійшла до квітника й розляглася простягнувши лапи в різні боки.
– Мабуть, у неї теж бензин закінчився, – зітхнув малий.


***
– Дідусю, а ти був колись маленьким?
– Звичайно, онучку!
– Ох, мабуть, і сміялися діти з твоєї бороди та лисини!


***
Мамо, дивися, он у того дядька на голові немає жодної волосини! – смикає неньку за спідницю Марійка.
– Тихіше, бо він може почути.
– Ти що, думаєш, він про це не знає? – здивовано питає мала
.

***
Маленького Андрійка запитують:
– Скільки тобі років?
– Скоро вісім... А поки що три.


***
Оголошення в цирку:
«Діти до п’яти років проходять у цирк на руках!»



Людмила Козінець, с. Андріївка Харківської обл.
 
- Дядьку Іване, ось подивіться, що мені мама купила, - показує Сергійко новий м’яч.
- Що ж, - почухав потилицю сусід, - треба й собі терміново купувати.
- Теж м’яч?
- Та ні! Запасне скло для вікна!
 
Син п’ять хвилин почитав книжку та відклав її вбік:
- У мене перерва!
- Та яка перерва! - каже мама. - Читати - це ж так цікаво, наче в кіно.
- Ну, якщо так, тоді в мене рекламна пауза.
 
- Скільки буде, якщо до трьох паличок додати ще дві? - запитує вчителька в маленької Галі.
Дівчинка розгубилася:
- Я вмію додавати… тільки шоколад.
 
Посеред магазину до розгубленого Вовочки підходить міліціонер і запитує:
– Чому ти плачеш?
– Батьків загубив, – відповідає хлопчик.
– Тоді скажи, як їх звуть.
– Лапочка й Котик.


– Вовочка, який предмет ти б узяв із собою на безлюдний острів? Можливо, сірники, ніж чи хорошу книгу?
– Мобільний телефон, Маріє Іванівно.


Маленький Ігор видерся на дерево.
– Негайно спускайся, не можна лазити по деревах, – наказує мама.
За деякий час Ігор прийшов до неньки, тягнучи за собою величезну зламану гілку.
– Я впав, – хлипаючи, промовив хлопчик.
– Застерігала ж я, що не можна по деревах лазити.
– Так, але ж ти не казала, що на них не можна сидіти.
Матуся цікавиться в синочка:
– Климко, що б ти хотів одержати на день народження?
– Коника, пістолет і три дні не вмиватися! – не розмірковуючи, випалив хлопчик.
 
* * *
Шестирічний Максимко запитує в молодшої сестрички:
– Оксанко, де ти була?
– У Маші, – відповідає дівчинка.
– І що ви робили?
– У ляльки грали.
– Ну, і хто ж виграв?
 
* * *
Малий Сашко запитує батька:
– Тату, чи ти знаєш, на скільки вистачає одного тюбика зубної пасти?
– Навіть не уявляю, синку, – знизав плечима чоловік.
– На весь коридор, вітальню та половину балкона…
 
Анастасія Лопушанська, с. Павлівка Херсонської обл.

* * *
У гості прийшов сусідський хлопчик Петрик, і Миколка вирішив пригостити його цукерками:
– Візьми скільки хочеш, але небагато.

* * *
– Віруню, а куди зникла канарейка? – запитує ненька в донечки.
– Дивно, але п’ять хвилин тому я її пилососила, і пташка була на місці
.

* * *
– Я вважаю, що не заслуговую на таку низьку оцінку, – обурюється Рома.
– Я також, – погодилася вчителька. – Але, на жаль, іще нижчої оцінки немає.

* * *
– Що таке пряма мова? – запитує вчителька Богдана.
– Ну, це коли людина про щось говорить відверто!
– Наприклад?
– Я не виконав домашнє завдання.
 
* * *
– Тебе щойно покарали за розбиту тарілку, а вже співаєш, – дивується матуся.
– Але ж це сумна пісня, – зітхнувши, пояснив син.
 
* * *
П’ятирічна дівчинка не вимовляє «р». Дідусь якось попросив онучку:
– Катрусю, скажи «риба».
– Окунь, – відрізала мала.
 
***
– Вовчику, – звертається до брата сестричка, – чому ти несеш щоденник дідусю, а не татові?
– Дід воював – його вже нічим не налякаєш, – упевнено відповів хлопчик.
 
 * * *
На початку уроку вчитель оголошує:
– Сьогодні буде контрольна.
– А калькулятором можна користуватися? – долинає з останньої парти.
– Так, звичайно.
– А транспортиром?
– Також можна, – запевнив учитель. – Отже, записуємо тему контрольної: «Часи правління Ярослава Мудрого».
 
 * * *
Маленький хлопчик прийшов у взуттєвий магазин і попросив шнурки для черевиків.
– Тобі які? – поцікавився продавець.
– Один лівий, – а інший правий, – замовив хлопчик.
 
Транспортир – математичний прилад, за допомогою якого вимірюють кути.
 
 
* * *
Чотирирічна Іра насипала в маленьку мисочку піску, налила води й розмішує.
– Що ти робиш, онучко? – цікавиться дідусь.
– Кашу варю.
– Гречану?
– Яка вийде.
 
* * *
Побачило біле ведмежа підводний човен і перелякано підпливло до неньки.
– Не бійся, – заспокоює матуся, – це всього-на-всього консервна бляшанка з людьми.
 
* * *
Гуляючи зоопарком, Максимко запитує тата:
– А слонячий батько тягає дітей за вуха?
– Ні, сину.
– От шкода! Такі гарні вуха марно пропадають, – зітхнув малий.
 
* * *
Маленька Оленка спостерігала за мухою, що повзала по дзеркалу. А потім пішла до неньки та й каже:
– Мамо, а муха на гульки збирається, бач, як перед дзеркалом крутиться.
 
* * *

– Олю, чому ти плачеш? – занепокоїлася шкільна подруга.
– Учитель географії поставив двійку, – схлипуючи, промовила дівчинка. – Я забула, де Аляска.
– Ех ти, роззяво, згадуй, де поклала!

* * *
Бабуся запитує онука:
– Петрику, що тобі купити на день народження?
– Компакт-диск із сучасною музикою.
– Але ж я не знаю з якою? – розгубилася старенька.
– А ти попроси, щоб дали послухати. Ту, що найбільше не сподобається, купи для мене.


* * *
Один хвалько каже іншому:
– Чув про Атлантичний океан?
– Звісно.
– Я його переплив.
– А ти чув про Мертве море? – запитує другий.
– Так.
– Це я його вбив.

* * *
Учитель цікавиться в Миколки:
– Коли твій день народження?
– 5-го жовтня, – відповів малий.
– А якого року?
– Кожного!


* * *
– Олю, за що сьогодні двійку одержала? – запитує ненька.
– За співи, – пояснила дівчинка.
– Невже ти не могла заспівати як слід?
– Я заспівала, але на уроці... математики.

* * *
– Ти чому на урок запізнився? – запитує у школяра вчитель.
– На мене напали хулігани й пограбували, – пояснив хлопчик.
– Що вони в тебе взяли?
– Зошит із домашнім завданням.

Шестирічний хлопчик запитує старшу сестру:
– Катеринко, а чому леви їдять тільки сире м’ясо?
– Тому що готувати не вміють, – мовила восьмирічна дівчинка.
 
* * *
– Ти вивчив уроки? – запитує бабуся Сергійка.
– Якщо йти до магазину, то ще ні, а якщо в кіно, то вже!
 
* * *
Учитель звертається до школярів у класі.
– Сидіть так тихо, щоб було чути, як муха пролетить.
Діти мовчки почали виконувати завдання. За кілька хвилин Михайлик запитує:
– Ну, коли вже та муха пролетить?
 
* * *
Юлія Пільчук, с. Зубівка Полтавської обл.
 
* * *
Маленький Максимко вивчив числа по пальцях.
– Бабусю, а скільки Вам років? – запитує малюк.
– Шістдесят, дорогенький.
– А покажіть це на пальчиках?
* * *
Дзвінок до відділку міліції:
– Рятуйте! На допомогу!
– Що у Вас сталося?
– До кімнати ввірвалася кішка!
– Ну, знаєте, з таких дрібниць міліцію не турбують. А хто говорить?
– Як хто?! Папуга!
* * *
Ходить заєць навколо бочки та й думає: «І коли ж цей паркан закінчиться?!»
 
* * *
Сашко запитує в касі кінотеатру:
– Скільки коштує квиток на фільм?
– Десять гривен.
– Маю лише п’ять, – зітхнув Сашко. – Будь ласка, пустіть, я дивитимуся одним оком.
 
* * *
Чотирирічна Оксанка побачила в небі зграю птахів, які витяглись в одну лінію.
– Дивіться, дивіться, черга летить! – вигукнула дитина.
 
* * *
– Не сідай на землю, Дмитрику, – застерігає батько сина. – Вона ще сира, застудишся!
– А коли ж земля звариться? – запитує хлопчик.
 
* * *
Розмовляють двоє малят. Один із них запитує:
– Скільки років твоєму брату?
– Один.
– Дивно. Моєму щеняті теж рік, але він ходить удвічі краще від твого брата.
– Що тут дивного? Адже в собаки вдвічі більше ніг.
 
* * *
– Ігорку, ваш собака вив усю ніч, – каже маленька Оксанка сусідському хлопчику.
– Не турбуйся, він удень виспиться.
 
* * *
Андрійко приїхав у село до бабусі. Познайомився із сусідами, майнув на луг, у садок, на грядки. Одного разу хлопчик прибігає з городу та кричить:
– Бабусю, а кури діда Федька об наш город ноги витирають!
 
* * *
Літньої пори на подвір’ї ходить квочка з курчатами. Побачивши їх, Наталочка радісно вигукнула:
– Мамо, а в нас є квочка з квоченятами!
* * *
– Ось тобі, Юрко, гроші, купи в магазині два кілограми яблук.
 Але попроси продавця, аби зважив хороших, бо це для гостей.
Хлопчик купив фруктів і приніс додому.
– То що, Юрко, чи добрих вибрав яблук?
– Найкращих!  Я ж кожне куштував!
* * *
На вулиці, заливаючись слізьми, репетує хлопчик, який відстав від батьків:
– Як тебе звати? – запитує міліціонер.
– Як і тата.
– А як звати твого тата?
– Як і мене.
– Ну добре. А як звати вас обох?
– Одна-а-аково-о-о!
 
* * *
– Не тягни кота за хвіст! – сварить сина матуся.
– Я цього не роблю, – виправдовується хлопчик. – Лише тримаю за хвіст, а кіт сам тягне...
 
***
Уранці хлопчик говорить батькові:
– Тату, мені наснилося, що ти дав п’ять гривень.
– Це добре, синку, – мовив чоловік. – Гроші можеш залишити собі.
 
***
Матір після відвідання школи сварить сина:
– Олеже, ну, як не соромно! Ти ж останній учень у класі!
– Це не моя вина, – виправдовується хлопчик. – Останній захворів.
Анастасія Микитченко,с. Ясенове Харківської обл.
 
 
*********
– Матусю, – запитує Наталочка, – чому братик не ходить до дитсадочка?
– Він хворіє, доню, – відповіла ненька.
– Тоді я, мабуть, завтра в школу також не піду, – повідомила дівчинка.
– Це ж чому? – здивувалася матуся.
– Бо тато сьогодні купив кілограм морозива, – пояснила донечка.
 
**********
Михайлик прийшов додому.
– Знову ти забруднив штани в калюжі! – почала сваритися мама.
– Але я ж не можу щоразу знімати одяг, коли падаю, – розгублено пояснив хлопчик.
 
* * *
Учителька запитує першокласника:
– Як гадаєш, чому з яйця з’являються курчата?
– Вони бояться, щоб із них не зробили яєчню
.

.* * *
Учителька запитує Ганнусю:
– Чому твоє оповідання про песика таке саме, як і в подруги Даринки?
– Бо у нас спільний песик, – пояснила дівчинка.

* * *
Учитель запитує малого Бориса:
– Скільки місяців у році?
– Дванадцять! – жваво відповів хлопчик.
– Дуже добре! – похвалив учитель. – А зараз назви їх.
– Перший, другий, третій, четвертий...

* * *
Мати сварить сина:
– Івасю, сьогодні вчителька знову на тебе скаржилася.
– Це якесь непорозуміння! – здивувався хлопчик. – Адже сьогодні мене у школі не було.


Ганна Воронич, с. Глибоке Івано-Франківської обл.
 
 
********
 Вовочка прийшов до школи дуже блідий.
– Ти занедужав? – занепокоїлися однокласники.
– Ні, – насупився хлопчик, – просто сьогодні мене мама вмивала.
 
********
Футбольний мяч залетів на подвіря до тітки Ганни.
– Чий це мяч? – закричала жінка.
– А вікно розбите? – визирнувши з кущів, запитав Сашко.
– Ні.
– Ну, тоді мій, – полегшено зітхнув хлопчик.
 
********
– Діти, – повідомила вчителька, – сьогодні буде повне затемнення місяця. Це явище дуже рідкісне, тому не пропустіть його. Запамятайте: рівно о восьмій годині вечора!
– А по якому телеканалу? – уточнив Михайлик.
 
 
 
* * *
– Показуй щоденник, – каже батько синові.
– Немає, у школі залишив.
– Навіщо?
– Ти ж сам казав, аби я більше не приносив додому «двійок».
 
* * *
– Сергію! Склади речення з прийменником «на».
– «Кінь заліз на дерево».
– Навіщо?
– Щоб був прийменник «на».
 
 
ШЛЯХЕТНИЙ УЧИНОК
Упіймав дядько на яблуні малого хлопчика:
– Що ти, шибенику, робиш?
– А хіба зробив шкоду?! Ваше яблуко упало, я на місце вішав!
 
ПРОСПАВ
– Хто приклади тобі розв’язав? – вчитель школярика спитав.
– Бабуся, матуся чи тато – не можу я точно сказати,
бо вчора зарано ліг спати.
 
ПОМІЧНИЧОК
Василь на математику спізнився.
– Де був? – суворо вчитель запитав.
– Там ... гроші перехожий загубив,
Шукати я йому допомагав.
– То як же, допоміг?
– Авжеж, – Василь сказав
І вчителеві гроші показав.
– А як же перехожий?
– Я не знаю... Напевно,
Ще й досі десь шукає.
 
 
Аліна Царевська, с. Лиман Луганської обл.
 
* * *
 
На уроці української мови вчителька звертається до дітей:
– Ми записали останнє речення в диктанті.
Що треба поставити в кінці?
– Дванадцять балів! – відповів дотепник.
 
* * *
Допитлива Марійка цікавиться у старшого брата:
– Максимко, як гадаєш, що краще світить – місяць чи сонце?
– Це ж просто! Звичайно, місяць, – запевнив хлопчик.
– Адже він сяє в темряві, а сонце – коли й так видно.
 
* * *
Якось увечері Сергійко каже мамі:
– Коли я виросту, то обов’язково стану двірником.
– Чому?
– Бо цілісінькими днями гулятиму надворі…
 
 
Антон Грушка, 10 років, с. Бориня Львівської обл.
 
НЕ ВМІЮ
Першокласник Антон, повернувшись зі школи, вигукнув:
– Більше до школи не піду!
– Це ж чому? – здивувалася мама.
– Бо там треба писати й читати, а я не вмію! А от розмовляти в мене добре виходить, та на уроках не дозволяють...
 
УЛЮБЛЕНИЙ ПРЕДМЕТ
Батько цікавиться у сина:
– Андрійку, який твій найулюбленіший предмет?
– Телевізор! – не задумуючись, вигукнув хлопчик.
 
ПОДАРУНОК
Михайлику, що тобі подарувати на день народження? – запитує мама у хлопчика.
– Ключ від шафи, де ти ховаєш цукерки!
 
РОЗУМНА ПОРАДА
– Ніколи не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні! – навчає мама Оксанку.
– Добре, нене, – весело погодилася дівчинка й побігла до сусідньої кімнати.
– Доню, що ти робитимеш?
– Хочу зїсти завтрашню порцію халви.
* * *
Учитель, переглядаючи домашнє завдання учня, дивується, як це одна особа могла допустити так багато помилок.
– І зовсім не одна, – зауважив хлопчик. – Мені тато допомагав...

* * *
Дівчинка приходить на день народження бабусі з пишним букетом троянд.
– Дякую, Марійко! – зворушено мовила старенька. – Які красиві квіти й так схожі на ті, що ростуть у садку.
– Уже не ростуть...

* * *
– Заберіть свого пса! – роздратовано вигукує чоловік до власника собаки. – По мені вже блохи повзають.
– Рексе, відійди від дядечки – в нього блохи.

* * *
Вовочка взуває ґумові чоботи.
– Синочку, на вулиці сухо, болота й калюж немає, – каже йому матуся.
– А я знайду! – запевнив хлопчик.

* * *
Був пізній вечір, а Миколка все сидів і читав книжку.
– Лягай спати, – нагадує ненька.
– Ні, матусю, я повинен обов'язково прочитати книжку сьогодні.
– Чому так поспішаєш?
– На обкладинці написано: «Книжка для дітей від шести до восьми років», а мені завтра виповниться дев'ять!

* * *
Бабуся допомагає Петрику збиратися до школи та раптом бачить, що в нього брудні руки.
– Чого це не помив їх? Червонітимеш у школі, коли перевірятимуть.
– Не буду, – усміхається Петрик. – Сьогодні я черговий санітар. Сам перевірятиму.

* * *
Прийшов білий ведмідь фотографуватися.
– Вам кольорове фото? – запитує майстер.
– Ні, досить чорно-білого.

* * *
На уроці вчитель запитує про причини північного сяйва. Ніхто з класу не відповідає. Один із учнів вигукнув: «Знав і забув!»
– Швидше згадуй! Єдиний із класу знав, і той забув! – промовив учитель.

* * *
– Що тобі найбільше подобається робити вдома? – цікавиться вихователька в Оленки.
– Готувати їсти.
– Чому?
– Бо мама не дозволяє мені цього робити.

* * *
***
– Бабусю, люба, – солоденько звертається до старенької онук,
– хочеш пиріжок?
– Так, дорогенький.
– То спечи, будь ласка!
 
     ***
Ішов лісом мураха та ніс два батони.
Раптом назустріч слон.
Малий кинув одну булку на землю та як закричить:
– Слонику, падай скоріше! Падай!
Велетень злякався та й упав просто на батон.
Малий хитрун заліз зверху, поклав йому на спину
ще хліба та задоволено прицмокнув:
– Оце так бутерброд!
 
***
На прийомі в дитячого лікаря:
– Хлопче, чи є в тебе скарги на вуха та ніс?
– Звичайно є, лікарю! Ці органи мені дуже заважають,
коли вдягаю светр.
 
***
У пожежній частині пролунав телефонний дзвінок.
– Слухаю Вас, – промовив черговий.
– Це пожежна охорона?
– Так, а що сталося?
– Приїздіть скоріше та загасіть сірника,
а то він зараз припече мені пальчика!
 
***
Мале слоненя стрибнуло в мішок із борошном,
вивалялося, поглянуло у дзеркало та зареготало:
– Ого! Нічого собі пельмень!
 
***
Син запитує в батька:
– Тату, а що це таке: маленьке, синеньке, полем скаче?
– Не знаю, синку... Ну, кажи вже, здаюся!
– Це жабка!
– А чому ж вона синя? – дивується батько.
– Тому що у спортивному костюмі! – регоче малий.
 
***
– Василенко! – звертається до учня вчителька біології.
– Назви, будь ласка, домашнього чотириногого друга!
Хлопець, не довго думаючи:
– Ліжко!
 
***
У шкільній роздягальні згасло світло.
– Як же ти впізнаєш своє пальто? – запитала Галинка Грицька.
– По ґудзиках, – пояснив хлопчик.
– Це як? За розміром?
– Та ні! В мене ґудзиків узагалі немає!
 
***
Батько купив синові портфель і наказав:
– Дивися, Сергійку, щоб щодня приносив повну сумку дванадцяток!
– А куди ж я покладу підручники? – розгубився малий.
 
* * *
– Тату, я сьогодні почистив зуби аж сім разів! – хвалиться Віталик.
– Чи не забагато?
– А щоб раз і на весь тиждень!
 
* * *
– Дмитрику, навіщо коту аж чотири лапи? – поцікавився сусід.
– Дві – для швидкості та дві – для гальмування!
 
 
* * *
Слон і мураха повзуть у розвідку.
Раптом комаха занервувала та сховалася у траві.
– Що сталося? – прошепотів слон.
– Далі повзи сам – мене помітили, – зметикувала мураха.
 
* * *
Набридливий сусід дзвонить у двері. Йому відчиняє хлопчик.
– Сашко, мати вдома? – запитує чоловік.
– Немає.
– А татко?
– Теж сховався.
 
***
Батько вирішив перевірити математичні здібності сина:
– Ось простенька задачка. У тебе було три яблука.
Я дав іще два. Та невдовзі три плоди з’їв. Скільки яблук залишилося?
– Не знаю. Ми у школі завжди вираховуємо на апельсинах.
 
***
– Колю, я кликала, мабуть, уже двадцять разів! –
гнівається мати на сина.
– Ну, як так можна?! І що тільки з тебе вийде?
– Офіціант!
 
***
– Мамо, навіщо п’єш валеріанові краплі? – поцікавився син.
– Вони заспокоюють.
– Тоді дай трішечки, я увіллю в море.
– Навіщо?
– Аби воно заспокоїлося.
 
***
Мати запитує в дочки:
– Світланко, ти замінила рибкам воду в акваріумі?
– Ні, матусю.
– Чому ж?
– Тому що вони ще не випили тієї, що була.
 
***
– Тату, чорнило дорого коштує?
– Ні, дешево. А чому це тебе так цікавить?
– Мама сердиться, що я вилив його на килим.
 
***
Хлопчик вийшов з ванної кімнати. Мати оглядає його та каже:
– Ну, обличчя в тебе чисте, але де так руки забруднив?
– Коли мив обличчя, – відказує син.
 
***
– Твій товариш шалапут!
Він прив’язав каструлю до хвоста кішки!
Сподіваюся, ти ніколи цього не зробиш, – звертається мати до сина.
– Чесне слово, матусю, ніколи.
– Так чому ж ти не перешкодив лихому задумові?
– Я не міг – тримав кішку.
 
***
У театрі дівчинка звертається до матері:
– Мамо! Мамо! А навіщо артисти передражнюють суфлера?
Це ж непристойно!
 
***
– Ну, нарешті ти перестала кричати, – полегшено зітхнула мати.
– Ні, помиляєшся. Я роблю лише перерву, щоб набратися сил.
 
 
***
– Що тобі, Михайлику, подарувати на день народження? – запитує бабуся.
– Ключі від буфета, де ховаєш цукерки.
 
***
Маленька дівчинка звертається до матері:
– Увечері ти кажеш, що я дуже мала,
щоб дивитися так пізно телевізор,
а вранці – що дуже велика, щоб лежати в ліжку так довго.
Врешті-решт треба ж знати, що говорити!
 
***
– Чим ви можете довести, що земля кругла? – запитує вчитель.
– Ґлобусом, – відповідає учень.
 
***
Хлопчик молиться перед сном:
– Господи, благослови маму й тата,
пошли всім здоров’я і зроби так,
аби двадцять п’ять + сімдесят три було сто.
– Навіщо тобі це треба?
– А я сьогодні так написав у контрольній роботі.
 
***
– Не піду більше до школи! –
заявив хлопчик батькам після першого дня навчання.
– Ні читати, ні писати я не вмію,
а розмовляти не дозволяють...
 
Вчителька запитує Федю:
– Скільки літер в абетці?
– Шість, – відповідає школяр.
– Як це? Назви їх.
– А... Б... Е... Т... К... А...
 
* * *
На уроці вчитель звертається до школярів:
– Їжа та вода служать для підтримання нашого організму. А для чого потрібне повітря?
– Для повітроплавання, – відповів дотепник.
 
* * *
Малий Тарасик виконує домашнє завдання.
– Сину, ти чому такими маленькими літерами пишеш?
– поцікавилася матуся, зазирнувши в зошит.
– Чим дрібніші букви, тим складніше вчительці знаходити помилки.
 
* * *
Хлопчик прийшов у перукарню.
– То яку хочеш зачіску? – поцікавився майстер.
– Як у тата, – відповів малий, – тільки без великої галявинки посередині голови.
***
Єлизавета Бойчук, м. Харків
 
– Оксано, чому так пізно повернулася додому? –
суворо запитує донечку матуся.
– Я була в Марійки, – відповіла дівчинка. –
Допомагала виконувати уроки.
– Вона ж відмінниця! – заперечила ненька.
– Я допомагала Марійці виконувати свої уроки.
 
 *** 
– Маринко, дай мені свою ручку, –
попросила Оленка подружку-школярку.
– Хіба твоя зіпсувалася?
– Та ні, вона робить забагато помилок...
 
 ***
Ненька підганяє сина:
– Миколко, швидше збирайся,
інакше запізнишся до школи.
– Мамо, школа відчинена цілий день, –
заспокоїв хлопчик.
***
 
Стасик не хоче спати.
– Хочеш, розповім казочку, – пропонує батько.
– Гаразд, тату.
Минає година, друга... Нарешті настає тиша. Із сусідньої кімнати лунає шепіт матусі:
– Спить?
На порозі в піжамі з’являється Стасик:
– Ага, татко вже заснув.
 
***
На вулиці ридає маленька дівчинка.
– Що сталося? – запитують у неї схвильовані перехожі.
– Я загубила дві копійки, що дала матуся.
– Годі плакати. Ось тобі дві копійки.
Тільки дівчинка одержала монетки, то почала кричати ще дужче.
– А тепер чого ридаєш?
– Якби я не загубила ті дві копійки, то було б аж чотири…
 
***
Батько повчає сина:
– Пам’ятай: ми живемо на землі, щоб працювати!
– У такому разі я піду на флот, – не розгубився хлопчик.
 
!Флот – морська справа.
 
***
– Чому твій зошит на підлозі? – запитує Марія Іванівна школяра.
– Утік від мене, – знизав плечима учень.
 
***
– Склади речення зі словом «завдяки», – звернувся вчитель до Сергія.
Хлопчик довго думав, але нічого не міг вигадати.
– Що ж, дуже погано… – зітхнув викладач, виводячи щось у журналі.
– Придумав! – вигукнув Сергій. – Завдяки вчителю я отримав «двійку»!
 
***
Одного разу батько вирішив перевірити, як син підготувався до уроків.
– Є три роди: чоловічій, жіночій і середній, – починає розповідати хлопчик.
– І більше нічого? – дивується чоловік.
– Так, – підтвердив школяр.
– А рід людський, значить, для тебе не існує?
 
***
У цирку ведучий оголошує наступний номер:
– А зараз, шановна публіко, фокусник ковтатиме солому!
– Мамо, – шепоче малюк, – а чому артист не напише до книги скарг, що його годують такою гидотою?
 
***
У гості приїхав далекий родич і цікавиться в малюка:
– Скільки тобі років?
– П’ять! – гордо відповідає хлопчик.
– Хм, а ти ще не вищий за мою парасольку! – зауважує чоловік.
– А скільки років Вашій парасольці?
 
 
***
– Щось сталося з моїм новим годинником... – зітхає жінка. – Треба віддати почистити.
– Не варто, матусю! Ми з Олею сьогодні його вже мили!
 
***
– Ніколи не тягнися за їжею через увесь стіл, – радить сину тато. – Хіба в тебе немає язика?
– Є, – відказує хлопчик, – але руки ж довші.
 
***
– Васильку, негарно показувати пальцем, – повчає онука дідусь.
– Тоді чому він називається вказівним? – дивується хлопчик.
 
***
– Ти вже вимила руки? – запитує доньку ненька.
– Звичайно, матусю, – відповідає дівчинка. – Ось поглянь на рушник!
 
 
 
Аліна Царевська, с. Лиман Луганської обл.
 
* * *
На уроці української мови вчителька звертається до дітей:
– Ми записали останнє речення в диктанті. Що треба поставити в кінці?
– Дванадцять балів! – вигукнув якийсь дотепник.
 
* * *
Допитлива Марійка цікавиться у старшого брата:
– Максимко, як гадаєш, що яскравіше сяє – місяць або сонце?
– Звичайно, місяць, – запевнив хлопчик. – Адже він сяє в темряві,
 а сонце – коли й так видно.
 
* * *
Якось увечері Сергійко повідомляє мамі:
– Коли виросту, то обов’язково стану двірником.
– Чому? – дивується ненька. – Хіба немає інших професій?
– Є! Але ж так цілісінькими днями гулятиму на вулиці…
 
Ірина Кулинич, с. Камянка-Липник Львівської області
***
Маринка вдягає плащ.
– Куди йдеш, доню? – цікавиться батько.
– Хочу полити квіти в саду.
– Але ж надворі дощ ллє! – дивується тато.
– То нічого, – застібає останнього ґудзика Маринка. – Я візьму парасольку.
 
***



прокат костюмів